Історія консульських установ у Львові

Львів завжди був перехрестям історичних шляхів і центром транзитної торгівлі.

Першим призначенням уповноваженої особи іноземної держави стало призначення Венеційською Республікою свого консула – венеційського купця Антоніо де Массарі у 1610 році. Він жив і провадив свою діяльність у кам’яниці в ренесансному стилі, яку відтоді неофіційно називають «Венеційська» (пл.Ринок, 14). Над вхідним порталом будинку зображено кам’яний герб Венеційської Республіки – крилатий лев Св.Марка з розгорненою Біблією. Антоніо де Массарі був уповноважений захищати майно та надавати допомогу італійським купцям.

Неподалік Львова у Бродах у 1815-1828 рр. працював торговельний представник Пруського Королівства Карл Протцен, який виконував і консульські функції.

У період між 1826 та 1896 у Бродах функціонувало консульство Російської Імперії.

Від кінця ХІХ століття і до початку Першої світової війни у Львові працювали консульські установи Франції, Великої Британії, Росії, Німеччини, Італії, Данії, Нідерландів та Аргентини.

Між двома світовими війнами, коли місто належало до Другої Речі Посполитої (1918-1939), окрім відновлених консульств Франції, Великої Британії, Данії, Нідерландів, Бельгії, свої консульські представництва у Львові відкрили Бразилія, Перу, Іспанія, СРСР, Латвія, Фінляндія, Естонія, Чехословаччина, Румунія, Австрія, Угорщина, Італія, Туреччина, Югославія.

Після аншлюсу Австрії з Німеччиною у 1939р. у Львові деякий час працювало консульство Третього Рейху, а напередодні Другої світової війни була досягнута домовленість ро відкриття консульства Японської імперії.

З початком Другої світової війни всі іноземні установи закрили свою діяльність у Львові.

Першою країною, яка відновила свою консульську діяльність у Львові стала Польща, яка у 1987 році відкрила Консульське агентство, що у 1993 році було перетворено на Генеральне Консульство Республіки Польща.

З 1995 року запрацювало Генеральне Консульство Російської Федерації, а з 2003 року – Генеральне Консульство Чеської Республіки.