15 БЕРЕЗНЯ НАЦІОНАЛЬНЕ СВЯТО УГОРЩИНИ – ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Web 

15 березня 2023 року у Львові відбулося святкування Національного свята Угорщини – Дня Незалежності за участю Почесного консула Угорщини у Львові Лариси Малех, радника Представництва МЗС України у Львові Катерини Терек, голови Товариства Культури Львівських Угорців Ґабора Сарваша та членів Товариства.

У рамках святкових заходів було розміщено віночок біля пам’ятної дошки принцеси Констанції, розташованій на східній стіні Храму Святого Іоанна Хрестителя у Львові. Згаданий храм був збудований Левом Галицьким для своєї дружини принцеси Констанції, доньки угорського короля Бели IV близько 1260 року.

15 березня відоме в Угорщині як День революції, адже саме в цей день відзначається річниця початку революції 1848 року проти Австрійської Імперії, один з ключових моментів в історії Угорщини.

Для майже 15-ти мільйонів угорців у всьому світі цей день є своєрідною точкою відліку в національній історії. Адже цього дня 1848 року  угорське суспільство виступило на захист демократичних свобод і за незалежність своєї батьківщини. Найкращі сини Угорщини заплатили своїм життям у смертельних боях з ворогом і під час масових страт, їхні імена перетворилися на легенду.

З історії відомо, що Угорська революція 1848 почалася при наростаючому народному обуренні оподаткуванням, прагненням до свободи друку, свободу віросповідання і незалежного парламенту для Угорщини. Ці прагнення були також обумовлені і іншими віяннями по всій Європі в цей час.

До 1848 року Угорщина ще не була у складі дуалістичної монархії з Австрією, як це стало згодом у 1870-х роках. Попри те, що у місті Пешті на той час вже діяв парламент і навіть функціонував уряд з обмеженими повноваженнями, всі головні рішення приймались у Відні. Передусім вони стосувались зовнішньополітичних відносин, торгівлі, адміністративного управління, виробництва продуктів, мануфактурної справи й розбудови війська. Угорська політична еліта, яку утворювали відомі аристократичні родини та нечисленні представники бідніших прошарків населення, добре усвідомлювали безпорадність пештського уряду з куцими повноваженнями. Ідейними батьками революції 1848-49 років вважаються відомий політичний діяч Лайош Кошут, граф Іштван Сечені, поет з народу Шандор Петефі та деякі інші. Всі вони, кожен у свій спосіб – через урядові ухвали, матеріальну допомогу, поширення революційних віршів тощо – сприяли бурхливому піднесенню національної свідомості угорців.

На бік революціонерів перейшла армія, точніше угорські кінні й піхотні частини, сформовані на гроші угорських платників податків а також підрозділи добровольців. У боях із австрійцями вони здобули низку блискучих перемог і кінцева перемога, що вела до незалежності Угорщини, була вже не за горами. Але перелякана цісарська династія Габсбургів звернулася по військову й політичну допомогу до тодішнього головного жандарма Європи російського царя Миколи Першого. І ця допомога не забарилася. 1849 рік став роком розправи над повстанцями. Австрійці страчували десятками угорських офіцерів, полювали на угорську опозицію. Поет Шандор Петефі загинув на полі бою. Полум’яний оратор Лайош Кошут спішно виїхав на еміграцію до Західної Європи. А граф Сечені наклав на себе руку за кордоном.

Західноєвропейці були досить добре поінформовані про події в Угорщині. У газетах демократичного напрямку того часу нерідко з’являлися критичні статті а також сатиричні малюнки на Австрію та її союзницю Росію. Лайош Кошут невтомно розповідав у європейських столицях про трагедію Угорщини, навіть поїхав до США. Але ні один тодішній уряд не запропонував Кошуту військової допомоги. Угорці називали росіян у ті часи мусками (муска, очевидно від московит, те саме що в Україні москаль). У народі складено чимало героїчних пісень про події 1848-49 років.

Через кілька десятків років Угорщина мирно об’єднається майже на рівних правах із Австрією в єдину монархію. Це призведе до економічного процвітання Угорщини, яке триватиме до Першої світової війни.

Святкування 15 березня для угорців усього світу – це не просто календарна дата, а символ незборимості нації, поштовх до духовного єднання.